Історія села Колодисте

                                                                        

Файл:Фото1976.jpg

 

У самій південі частині Черкаської області ,на межі трьох  областей-Віницької,Кіровоградської та Черкаської розташовані родючі землі села Колодисте.Село розташоване по обох берегах річки Синиціпритока Південого бугу.Сполучане асфальтованою дорогою на південий захід зселом Затишок.На території села є ставок.

    Село Колодисте дуже стародавне , тому усні перекази про його перших поселенців до  нашого часу майже не дійшли.По знахідках монет , що були в обозі ще за Катирини другої , можна думати що село вже існувало у 18-му столітті, а його виникнення слід віднести до 15-16 століть.Поблизу села виявлено численні знахідки періоду трипільської культури пізніших часів.

    З усних переказів до нашого часу відома, що з давніх давен через с.Колодисте проходив чумацький шлях.У центрі села був брід /нині там збудовано міст/ кудою переїжджали чумаки.Вони зупинялись , пили воду , гададають що від слова «колодязь» і пішла назва села-Колодисте.   

    З інших переказів є відомості про те , що з давніх давен на території, де розташоване село , росли дрімучі ліси і тому сюди привозили каторжників щоб вони вирублювали ліс  який складали вколоди і пішла назва поселеня- Колодисте.                                      

   На кінець 18 століття село колодисте було у володінні пана Колосовського.А на 1900 рік село належало пану Іванському.Іванський володів 650 га землі та 300 га лісу.На той дореволюційний час село моло близько 530 селянських дворів , припадало 800 га землі.За даними 1900 року у селі проживало 1861 осба.Основним заняттям населеня було землеробство.У селі була православна церква з церковно-приходською школою.Три водяні млини належали поміщикам , діяли три кузні та казенна винна лавка.В 1914 році відкрилася лікарня.

   У 1912 році у селі був побудований цукровий завод.Так-як поміщик проживав у с.Рижавка то завод має назву «Рижавський цукровий завод».У роки революції на заводі працювало 260 робітників.Революційна хвиля докотилася і до Колодистого.В кінці травня 1917 року застрайкували робітники заводу , вимагаючи оплати 70 копійок за день.Керуючий заводом відмовив страйкарям , сподіваючи найняти робітників в інших селах.Та заводчани не допускали до заводу прибулих , іх вимоги були задоволені.У літку знову відбувся страйк і робітникам підвищили плату до 1 крб. за день.Село вступив козачий каральний загін.Чотирьох активних страйкарів арештували , на іх захист піднялися решта робітників , коли козаки відкрили стрілянину тоді на допомогу заводчанам прийшло 300 жителів села Антонівка.Козаки відпустили арештованих робітників але страйковий рух тривав до кінця року.

  Радянська влада утвердилася у селі на початку 1920 року.Заснована перша артіль ТСОЗ-Товариство спільного обробітку землі, до складу якого війшли 12 сімей.Організаторами ТСОЗ були такі односельчани :

Паланський Олександер Олексійович

Старий Мартин Тимофійович

Старий Михайло Тимофійович

Зарічняк Гардій Якович

Кишень Кіндрат Малафійович

Коновал Онуфрій Офрімович

Першим консомольцом, трактористом був Німчик Карпо Спередонович

 У 1927 році ТСОЗ реорганізували у колгосп  «Боротьба». В 1929 році розпочалася масова колективізація.Біля приміщеня почтового відділення було поле бутюшки і велика клуння.Все майно перевозили в цю клуню і це стало основою нового колспу, головою яког став Кравець Григорій Матвійович.1930 році колгосп купив перший трактор «Фордзон».Вашкими були роки встановлення перших колгоспів.Ще відчувалися відголоски громадянської війни , голод , розруха.Наберає рух «пятисотениць».Послідовниками його стали і колодистенські буряківниці: Н.М Дівонько , А.Т Німчик , Г.Т Литвинюк , О.М  Полова , Є.С Фостюк начолі з своєю ланковою П.В Ткач.

Жахливий злочин проти народу України вчинено Сталіним і його підручними в 1932-1933 роках, зокрема проти благословеної Уманщини і хліборобів старовиного села Колодисте.Розпочався страшний голод.За даними свідчень очевидців голодомору в селі загинуло більше 100 осіб.Особливо голод став відчутним у 1933 році , коли закінчились хоч якісь запаси..Люди почали пухнути з голоду.З лободи робили такі млинці , їли з фруктових дерев сік (глей).На кладовищі була викопана дуже велика яма.В цю яму звозили померлих людей тачками , томущо коней не було-їх позаберали або поїли.Особливо вмирали діти.

 У 1937-1938 роках безпідставно були репресовані 57 жителів села  Колодисте , з них 43-розстріляні (за неповними даними).Серед репресованих були робітники ц/заводу:

І.В Адамський , П.Г Бондарчук , В.І Грушко , В.л Кензік , Д.М Плахотнюк , С.П Ясинський , колгоспники П.А Гіглавий , П.М Каневсикий , А.М Кушнір та багато інших.

Мирних рпаця людей була перервана віроломним нападом вашистської Німечини.Село Колодисте було укуповане німецькими загарбниками в кінці липня 1941 року.

512 жителів села брали участь у Великій Вічизняні війні , із них 161 житилів села загинули на фронтах в боях з ворогом , містях їх захоронень , військові частини , діючі армії- невідомі.Тільки навічно їх імена викарбувані на стеллі біля обеліска в центрі села.21 житель села до 16 років були забрані на фізичні роботи в Німеччину , Австрію.

У 1942-1943 роках на території цукрового заваду був розташований табір військовополонених , де налічувалось 500 чоловік.Із них 78 полонених були розстріляні і замордовані німцями на території заводу.Тільки 49 військово полонених зуміла односельчанка Береза Олександра витягти в воронці-могилі.Серед них вона знайшла документи на старшого лейтинанта Кривопищенк Петра Лаврентійовича (1916 р.н)  та солдата Голубйова Андрія Федоровича (1919 р.н).

Місцевим слідопитам разом із вчителькою Гіглаввою Н.Л вдалося розшукати рідних Кривопищенка П.Л , які приїжджали на могилу. Рушту полонених було розтріляно місцевими поліцаями у яру між Колодистим і Вільховою.В центрі селав в братській могилі поховано 10 солдат , які загинули при визволені села , серед них встановлено імя Клімов Єгор Полікарпович – 1919 р.н.

В селі під час укупації діяла підпільна антифашитська група,членом був і журналіст Герман Занадворов.Влітку 1941 року разом із  своєю дружиною-односельчанкою він приїхав у відпустку і тут його застала війна.В березні 1944 року він розом із своєю дружиою був розтріляний гестапо у яру між селами Колодисте і ВільховаюЙого книга «Щоденик розтріляного» , в якій розповідається про німецько-фашиську окупацію на уманьщині , дійшла до читача вже після смерті автора .Збериглися дані про старосту,  поліцаїв , та добровольців, які сприяли німецькі армії.

В лісах навколо Колодистого діяв партизанський загін , в якому брали участь 5 чоловік односельчан , які тоже були розтріляні місцевими поліцаями.

149 колодян Батьківщина вдзначила бойовими нагородами , до теперішнього часу залишився один -Юрій Мефодій Іванович.Найвищимибойовиминагородами відзначені:Давій К.М , Гіглавий Г.М , Лабенко Ф.Г , Волошин П.Г , Стадник І.Я , Легедза М.П , Починок Ф.І , Данилишин І.М – на даний час нема вже живих.А односильчанин Скрипник Г.М брав участь на військовому параді в Москві в 1945 році , інший односильчанин Починок Ф.І 1114 днів був у блокованому Ленінграді , після блокади дійшов до Берліна.

Мужньо вистояли переборюючи труднощі і вдови , яких не зламоло воєнне лихоліття.Разом з односильчанами піднімали сільське господарство , ростили дітей , відбудовували завод: це Савчинко Степанидв Спиридонівна – залишилася з 5 дітьми , Олійник Ликера Тимофіївна – 3 дітей , Ткач Наталка Тимофіївна – 3 дітей,Давій Катерина Кирилівна – 3 дітей.

Село Колодисте було визволине від німецько-фашистських окупантів 10 березня 1944 року – військами 2 Українського фронту.

Після війни почалася відбудова села.У 1954 році , після утвореня Черкаської області село стало Уманського ройону , Черкаської області (раніше Ладижинський район Київська область) село знаходиться 48 км від залізничної станії Уманб та 15 км від траси Київ-Одеса.Розмір території села 236 га .Кількість населення в 1970 році становило 3080 чоловік.Всьго землі по сілські раді числилось 3567 га.

Село Колодисте має привабливий ландшафт.Влітку потопає в зелені садів і примикає до вільхового лісу.На річковій долині створено водоймище -технічний став.Всі лани Колодистого захищені лісосмугами та лісами.Грунти тут – тучні родючі чоноземи.Клімат помірно-континентальний.Останіми роками клімат де-що змінився .Літо – посушливе , Зима – малосніжна.На південь села на поверхні землі виходить камяна гряда , тут був гранітний карєр.Значна частина села розташована на камені пласт якого залягає на глибині 30-40 м.

Починаючи з 60-х років соціально економічний , культурний розвиток села невпинно зростав.У 1959 році утворений колгосп ім.С.М Кірова.Загальна площа колгоспу складала 2000 га , в тому числі рілля-1700 га.Господарство спеціалізувалося на вілдгодівлі ВРХ.Довгий час господарство очолював односельчанин Гіглавий Григорій Михайлович (60-70ті роки).Під його керівництвом побудований красивий Будинок культури.

У 80-х роках спецгосп ім.Кірова очолив Маловічко Юрій Павлович.Це був керівник , господар , людина з великої літери.Під час його господарювання були збудовані нові тваринницькі приміщення , тракторний стан , їдальння , медичний та ветеринарний , новий кормозмішувач.Великим попитом у односельчан користувалася сауна.Територія була огороджена , заасфальтанована , висаджені декоративні кущі, дерева , квіти.Люди отримували достойну зарплату.

Тридцятирічний стаж роботи головного агронома колгоспу Данилюка Миколи Тодосійовича.Високе почуття обовязку , глибокі знання , любов до землі і чуйність у стрсунках землі-за це велика шана односельців.55 цнт/га озимої пшиниці – то вінець творчості висококваліфікованого господаря поля , заслуженого агронома України.

З 1932 року до кінця 70-х років трудилися в колгоспі Іван Романович та Ксенія Григорівна , виховали дітей , які успаткували працьовиту вдачу працівників.Микола Іванович – бригадир городників , Григорій Іванович  - механізатор з 30-річним стажем , нагороджений ординами і медалями , Олена Іванівна – обліковець тваринницької ферми.

Трьох синів – Миколу , Володимира і Василя поставила на ноги вдова Катирина Кирилівна Давій , всі вони добросовісно трудилися в колгоспі , продовжуючи материну хліборобську справу.Про їхню сумліну працю свідчать високі нагороди Батьківщини.Родинні традиції успадкували й інші передовики виробництва – відомі в селі механізатори:

Анатолій Федорович Островський , Володимир Всильович Сеник.Юнаками і дівчатами влилися у колгоспну сімю Микола Пилипович Гіглавий , Олександр Тимофійович Чабан , Федір Трохимович Лабенко , Володимир Давидович Легедза , Іван Никифорович Коломієць , Валентина Леонідівна Гіглава , Клавдія  Іванівна Гулик , Віра Павлівна Малюк та багато іншиш односельчан.За плечима по 30-40років хліборобського стажу , і  спогади про них – ордени і медалі на грудях.На даний час багатьох і зних не має в живих.

Рижавський цукровий завод почав відновлювати свою роботу у 1945 році у , і пропущено осіню 1946 року.За період існування підприємства (з 1912-2000 р.)заваод був реконструйований тричі з добудовою основних та допоміжних цехів.З невеликого він переріс у сучасне модернізоване підприємство.Завод славився високими та стабільними виходами цукру.Цукор випускався високої якості та низької собі вартості.Вихід цукру досягав        15-16 % і сягав в окремі роки за сезон виробництва до 35 тис.тон , за що колектив неодноразово нагороджувався грошовими преміями та перехідними Червоними прапорами за зайняті перші та другі містя по Республіці та по Союзу у колишньому СРСР.Значну реконструкцію заводу з добудовою двох цехів та нової ТЕЦ , нового автотракторного парку , повної реконструкції кагатного поля було здійснено під керівництвом нашого односельчанина , директора заводу Лісового Івана Миколайовича-нагороджений Орденом знак Пошани та Трудового Червоного Прапора.Усе своє життя присвятив заводу наш односельчанин Козачок Іван Федорович.За сумлінну і наполеглеву працю удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

Нагороджені ординами Знак пошани та трудового Червоного прапора Яремчук А.О , Олійник Р.М , Косяк І.І , Мурзак М.І , Береза М.А , Фостюк В.П.

Понад 30 років трудового стажу мають Даненко Григорій , Починок Нестор , Береза Антін , Пухкий Дмитро , Пшенишнюк Василь та багато інших односельчан.Їхній трудовий стаж продовжували їхні діти та внуки.Всього на заводі працювало 600 робітників.

В 1976 році на базі Рижавського цукрового заводу організовано відгодівельний комплекс.У листопаді 1982 року був побудований новий комплекс з одноразовою постановкою на відгодівлю 2500 голів ВРХ.Урік було три постановки.Це були нові сучасно обладнені приміщення із автоматичною вичисткою.Територія розташована на 15 га , крім того 13 га виділяося оренди із земель запасу колгоспу Кірова для посіву багаторічних трав.Годівля була жомово – концентрована – жом із цукрозаводу , корма постача з колгоспів.Рентабельність підприємства в середньому за рік складало 36 %.На відгодівельному комплексі працювало 80 осіб.Середня заробітна плата доглядачів складала 500-600 карбованців.Очолював комплек з 1976 року по 1992 рік наш односельчанин учасник бойових дій Брижатий Онуфрій Костянтинович.

Найкращого соціално-економічного , культорного зростання село набуло у 70-90-х роках.Значно зріс добробут односельчан.На території села прицювали два дитячих садка , два дитячі ясла, дільнична лікарня на 60 ліжок , дві їдальні , кафе , десять магазинів , побудована нова школа на 500 учнів ?, аптека , будинок побуду де працювали майстріні кравці і ремонтували та шили взуття , будинок культури та заводський клуб , дві бібліотеки з фондом 10000 тис. книг , музейна кімната , філія звязку , баня.Побудована артезіанська свердловина і водонапірна башня.Працював гранітний карєр Уманського «Міжколгоспбуду».

Пятнадцять жителів нашого села Колодисте мають державні нагороди та відзнаки перед Бутьківщиною.

    Великий внесок у розвиток медицини вніс односельчанин – Скумс Анатолій Васильович , провідний науковий співробітник вдділу лапароскопічної хірургії інституту хірургії і трансплантології Академії медичнх наук України м.Києва.Анатолій Васильович народився в родині медиків.Батько – Скумс Василь Олександрович , головний лікар Колодистенської сільської лікарні , мати Скумс Ангеліна Петрівна – дитячий лікар.Вони заслужили за свою працю велику шану в односельчан.

    Ось уже в продовж багатоьох років допомагає рятувати людські житя заслужений донар України Нетудихата Володимир Ілліч , який працює вчителем школи.

    Козлюк Галина Степанівна , заслужений учитель України (1994р) , учитель-методист  (1987р) , «Відміник народної освіти» (1977р,1991р) , делигад пятого зїздуучителів УРСР , переможець районного та обласного етапів конкурсу «Учитель року-91»

    На сьогодні в селі функціонує :

Колодистенська загально – освітня школа 1-111 ступенів , будинок культури , бібліотека , поштове відділення , лікарська амбулаторія аптека , пять магазинів.

  Наявний стадіон – розташований в центральні частині села.Створено комунальне господарство.

  На сьогоднішній день на території села зареєстровано 1496 жителів.З яких 557 пенціонерів і 730 працездатного віку : 980 дворів , з них жилих – 670.

   Голова сільської ради – Брижатий Микола Дмитрович , обраний у 2010 році.

   До складу Колодистенської сільської ради входить 14 депутатів.

   На території завершується будівництво церкви Різдва Богородиці.Є кладовище старе та нове.

   В селі Колодисте встановлені такі памятники:

Невідомому Солдату , Обеліск воїнам-односельчанам загиблим в Великі Вітчизняній війні встановлений в травні 1967 року.

  Памятник на Братській могилі радянських воїнів , загиблих за наше село.

   Погрудя Т.Г Шевченку

   Пямятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 роки

      На території села ведуть господарську діяльність організації:

1.ПраТ «Укрзерноімпекс»-

140 паїв - 421 га , оренда

106 га – оренда земель резерву і запасу

Працює 15 чоловік.Вирощують зернові та олійні культури.

2.Стов «Степ-2000»

159 паїв - 501 га

 Вирощують зернові , зернобобові, та олійні культури

3.ТОВ «Ліга» - 7 паїв -21.4 га

4.ДПАФ «Байс-Агро» - 3 паї – 9.3 га

5.Приватний підприємиць Мельник В.І - 19.9 га  (оренда)

6.Приватний підприємець Реміняка Л.В – 34.8 га (оренда)

7.ТОВ АПК «Насташка» - 23.8 га (оренда)

Товариство займається на території села розведення м і вирощуванням свиней.Працює 21 чоловік.

 Два роки тому Росія анексувала Крим і розгорнула сепаратистську війну на сході України.І неоголошена війна на сході країни ще  продовжується і там наші рубежі рідної землі захищали і захищають наші односельчани , воїни АТО:

1.Півторацький Олександер Андрійович

2.Легедза Євген Володимирович

3.Ожахівський Сергій Миколайович

4.Коломієць Володимир Віталійович

5.Вівдич Олександр Васильович

6.Овдій Володимир Миколайович

7.Савченко Олег Володимирович

8.Усатюк Роман Володимирович

9.Панський Вадим Миколайович

Односельчанам учасникам АТО виділено земельні ділянки в розмірі 2 га та надаються соціальні пільги.                  

                          

                           СЛАВА УКРАЇНІ!!!

                           ГЕРОЯМ СЛАВА!!!